61 гібрид тварин. Про деяких ви точно не знали…

Багато людина проводила експериментів із геномами різних тварин. Деколи такі експерименти траплялися і можливо, трапляються у природі. Як результат – виникнення тварин із поєднаними рисами обох батьківських організмів. Інколи вони більші та витриваліші за свої вихідні форми (явище гетерозису), інколи мають низьку життєздатність та патології внутрішніх органів і різні каліцтва. Більшість гетерогаметних тварин-гібридів являються безплідними, у той час як гомогаметні можуть давати потомство. Ось чому самці (але не завжди) стерильні, тоді як самки фертильні. То ж почнемо знайомство із цікавими, інколи навіть, здавалося б неможливими гібридами тварин.

Біфало

Біфало

1. Перший гібрид – біфало. Біфало ще називається канадським гібридом. Даний гібрид являється потомком ВРХ (зазвичай самця) та американського бізона (зазвичай самки). Гібрид являється плодючим, що рідко трапляється у гібридизації. Тварини являються активними, виносливими та стійкі до багатьох захворювань.



Дзо

Дзо

2. Дзо (самець хайнака) являється гібридом домашньої корови та яка. Самці дзо являються безплідними, тоді як самки можуть давати потомство. Виглядає як корова із кінським хвостом. Можна зустріти в Непалі, Тибеті та Монголії. До речі, самок називають дзомо або жом. Використовують у сільському господарстві, для підйому вантажів у гірській місцевості. Самки дають вищі, у порівнянні із коровами, надої молока.

Зуброн

Зуброн

3. Третім гібридом із яким ми ознайомимося, являється зуброн. Отриманий зуброн від спарювання домашньої корови та самця європейського зубра. На даний час стадо гібридів із декількох особин живе у Біловезькій пущі – Національному парку Білорусії. Зуброни виявилися стійкими до захворювань але розмножуються лише на волі, а не у фермах. Тому вони так і не ввійшли як основа у сільське господарство. Експерименти по виведенню зубронів також мали місце і в українському заповіднику Асканія-Нова. Самці зубронів мають масу 1200 кілограмів, самки – до 810. Самці у першому поколінні безплідні, самки – плодючі.

Кама

Кама

4. Кама – гібрид самця одногорбого верблюда та самки лами. Виведена шляхом штучного запліднення. Гібрид виявився сильною але невеликою твариною. Метою виведення було отримання тварини із виносливістю верблюда та шерстю лами. Ками являються стерильними.

Акнук

Акнук

5. Акнук – гібрид білого та бурого ведмедів. Даний міжвидовий гібрид зареєстрований як у неволі так і на волі. Відомо лише декілька випадків виявлення гібридів на волі. Гібриди являються плодючими.

Базл

Базл

6. Базл – гібрид який народжується від матері кози та батька барана. Гібрид народився природним чином внаслідок схрещування батьків, які утримувалися разом. Зазвичай гібриди народжуються мертвими. Це тому що коза має 60 хромосом, а баран – 54. Випадково народжений самець вижив та має 57 хромосом, успадкувавши ознаки від обох батьків. Гібрид безплідний.

Бенгал

Бенгал

7. Бенгал – міжвидовий гібрид домашньої та бенгальської кішки. У бенглів поєднався темперамент дикого звіра та домашньої тварини. У таких кішок дуже розвинений мисливський інстинкт. Для багатьох людей такий гібрид до душі своєю красою та «дикістю».

Бізонозубр

Бізонозубр

8. Бізонозубр або зубробізон (залежить від того, хто виступав у ролі самця і самки) – міжвидовий гібрид європейського зубра та американського бізона. Гібриди плодючі як між собою такі і при схрещуванні із вихідними видами. Зазвичай більші за розміром від батьківських форм. Вперше отримані у 1907 році в заповіднику Асканія-Нова.

Біртуган

Біртуган

9. Біртуган або бертуар – гібриди першого покоління від самки двогорбого верблюда та самця одногорбого. Самки називаються мая. Гібриди більші та виносливіші за батьківські форми, плодючі, проте для спарювання не використовуються. Використовують в якості робочих тварин.

Вовкособака

Вовкособака

10. Вовкособака – як зрозуміло із назви, являється гібридом вовка та собаки. Має краще розвинені чуття, інтелект та більш виносливий за собаку. На відміну від вівчарки, для якої у замкнутому просторі потрібно 4-6 хвилин часу, щоб знайти людину, для вовкособаки потрібно всього 20 секунд. Без спеціальних знань заводити не рекомендується. Гібриди являються плодючими.

Вольфін

Вольфін

11. Вольфін або косаткодельфін – гібрид самки дельфіна афаліни та самця малої чорної косатки. Гібриди являються дуже рідкісними та часто вмирають у молодому віці. Вольфін має середні параметри між батьками. У афаліни 88 зубів, у косатки – 44, а в косаткодельфіна – 66.

Гібридна ігуана

Гібридна ігуана

12. Гібридна ігуана – появляється на світ від самця морської ігуани та самки надземної. Являється результатом дуже рідкого схрещування родів Amblyrhynchus та Conolophus. Зустрічаються лише на південній частині Галапагоських островів. Виникає такий гібрид внаслідок природного пересікання ареалів вище зазначених видів. Мають темне із білими крапинками забарвлення або із плямами-полосками біля голови. Надземні ігуани мають червонувато-жовте забарвлення, тоді як морські абсолютно чорні.

Гібридний кенгуру

Гібридний кенгуру

13. Гібридний кенгуру. Всі гібридні кенгуру були отримані штучним способом. Створення гібридів можливе між декількома видами валабі та гірськими кенгуру валлару. Гібридизація можлива у пробірці або при підсаджуванні кенгуру іншого виду до сумки матері, що викликає звикання до цього виду та подальше спарювання.

Гібридний слон

Гібридний слон

14. Гібридний слон. Даний гібрид отриманий від самця африканського саванного слона та самки індійського слона. У світі відомий лише один випадок народження такого гібрида. На жаль, слоненя померло через 12 днів від інфекції. Штучні спроби отримати такі гібриди успіху не принесли, хоча в обох видів слонів однакова кількість (56) хромосом.

Гібридний фазан

Гібридний фазан

15. Гібридний фазан – результат схрещування золотого фазана із алмазним. Гібрид має унікальний колір оперення.

Догойот

Догойот

16. Догойот – міжвидовий гібрид койота та собаки. У дикій природі зустрічаються нечасто, більшість виведені у неволі. Більшість догойотів у природі були знайдені цуценятами. Виживання від союзу собаки та самки койота малоймовірне через різну природну поведінку. Коли самка койота народжує малят, то ще 2 тижні залишається у норі. У цей час самець койота приносить їжу та кладе її біля входу нори. Собака такого не зробить і самка, скоріш за все, помре із цуценятами від голоду.

Донкра

Донкра

17. Донкра – гібрид самця віслюка та самки зебри. Являється досить рідким гібридом, оскільки легше отримати гібрид від самки віслюка та самця зебри. Вся справа у хромосомах. У осла їх 62, тоді як зебри коливається від 32 до 46. Якщо менша кількість хромосом буде отримана від самця зебри, то процент виживання потомства без вад здоров’я збільшиться.

Зебрінні

Зебрінні

18. Зебрінні (зебрул) – гібрид коня та зебри. Батько кінь, мати самка зебри. Має вигляд коня із полосами зебри, які можуть покривати усе тіло або лише окремі його частини. Якщо батьком являється самець зебри та кобила, то гібрид має назву зебрул. Тварини дикі, важко піддаються дресируванню, стерильні але стійкіші до захворювань та виносливіші.

Зеброїд

Зеброїд

19. Зеброїд – загальна назва гібридів зебри та іншої тварини родини коневих: осла, поні чи коня. Використовуються як і інші види коневих для практичного використання: як їздові і в’ючні тварини.

Зедонк

Зедонк

20. Зедонк або зонк – гібрид ослихи та самця зебри. Зовнішній вигляд як звичайного осла, лише на ногах проходять чорно-білі полоси, що притаманні зебрам.

Африканізована бджола

Африканізована бджола

21. Африканізована бджола – гібрид африканської бджоли з іншими видами бджіл, які поширені в Європі. Інша назва цієї комахи – «бджола-вбивця». Назва дана неспроста. Від їхніх укусів загинуло чимало людей та тварин. Вони надзвичайно агресивні, нападають через пів секунди при перебуванні біля їхнього вулика на відстані біля 5 метрів, нападають практично всім вуликом та переслідують порушника більше як пів кілометра. Виведена у Бразилії в якості експерименту. Через помилку матки гібридних бджіл були випущені на волю. Там вони схрещувалися із трутнями звичайних бджіл та давали плодюче потомство. Гібриди плодючі, витривалі, раніше вилітають на збір меду та пізніше закінчують його збирати, мають підвищену життєздатність, стійкість до несприятливих погодних умов та захворювань.

Зетланд

Зетланд

22. Гібрид зебри та ісландського поні – зетланд, являється різновидністю зоні. Зетланди безплідні. У зебри 44 хромосоми, у поні 64, а у гібрида – в середньому 54.

Зоні

Зоні

23. Зоні. Це гібрид самки поні та самця зебри. Дещо по зовнішньому вигляді нагадують гібридів коней та зебр. Гібрид самця поні та самки зебри називається позі. Про ці гібриди мало інформації і всі вони мають дуже дику поведінку, стерильні.

Інер

Інер

24. Інер – гібрид першого покоління самця двогорбого та самки одногорбого верблюда. Такі типи верблюдів поширені в Туркменії. Признаки що успадковуються ідуть в сторону домінуючої тварини. Для інерів характерне проміжне успадкування ознак (будова тіла), неповне домінування (надої молока, настриг шерсті), наддомінування (жива маса), кодомінування (біохімічні показники крові). При схрещуванні гібридів першого покоління інерів (самок) поглинальним методом з самцями дромедарів (одногорбих верблюдів) туркменської породи отримують куртів. Шляхом схрещування самок курт із бактріанами (двогорбими верблюдами) казахської породи отримують курт-нарів.

Каравал

Каравал

25. Каравал – гібрид самки сервала та самця каракала. Гібриди мають темний точковий малюнок як у сервала на більш темному фоні, відсутні китиці на вухах. Створений із метою продажі в зоомагазинах. Самки цих гібридів можуть давати потомство при схрещуванні із самцями батьківських видів. Якщо дитинча народиться від самця каракала та самки каравала, то дістане назву кар-каравал, а від самця сервала та самки каравала – сер-каравал.

Квартерон

26. Квартерон або Шалайка являється гібридом собаки та шакала, що був виведений Климом Сулимовим. Ці гібриди на четвертину шакали та на 75% собаки. Виведення породи зумовлене більш чуттєвим носом шакалів та кращим перенесенням холоду собаками. Кількість генів шакала зменшили до четвертини у зв’язку із малими можливостями дресирування (кров шакала робила із них більш диких тварин). У якості собак були взяті арктичні (ненецькі) оленегонні лайки. Шалайки здатні виявляти вибухівку та наркотики із точністю 95%. Вони мають настільки чутливий ніс, що здатні знаходити одяг чи предмети, що безпосередньо перед цим контактували із вибуховими речовинами. Одного разу собака знайшла глибоко схований у багажі одяг, який декілька днів до цього одягали на охоту. Шалайки виявилися більшими та сильнішими від шакала.

Кармал

Кармал

27. Кармал – гібрид мангалиці та корейської травоїдної свині. Спочатку корейського хряка спарювали із мангалом-самкою, тоді гібридну самку із самцем-мангалом. Таким чином вийшло, що кармал має 75% крові мангала і 25% крові корейської травоїдної свині. Свині такої породи швидко ростуть та досягають статевої зрілості через 115 днів. Це м’ясна порода, яка легка в утриманні, невибаглива до умов, має хороший імунітет та набирає вагу при випасі до 270-290 кілограмів. Відноситься до елітної травоїдної породи свиней, плодовита, м’ясо має високі смакові якості. Шерсть у кармалів густа та кучерява. Можуть жити цілий рік на вулиці, не потребують теплого приміщення. У них народжуються різнокольорові поросята: полосаті, чорні, сизі, коричневі та навіть двоколірні. Але із віком полоски зникають. Дорослі кармали мають чорне, попелясте або коричневе забарвлення.
Кармали бувають звичайними (у першому схрещуванні мати корейка а батько мангал) та королівськими (у першому схрещуванні батько кореєць, а мати мангалка).

Карасекороп

Карасекороп

28. Карасекороп або коропокарась – гібрид срібного карася та коропа, який виведений штучно. Має тіло із яскраво вираженим горбом, вуса відсутні, луска велика, живиться у товщі води та на дні, росте швидко. Зовнішньо схожий на коропа, кольором на карася. Був вперше отриманий у 1976 році у Росії шляхом схрещування двостатевої форми срібного карася та коропа. Самці безплідні, самки мають обмежену здатність до розмноження за допомогою гіногенезу.

Карасекороп увібрав краще від двох видів: швидкий набір маси від коропа та високу стійкість до нестачі кисню від карася. Карасекороп характеризується підвищеною стійкістю до захворювань та несприятливих зовнішніх чинників. При хороших умовах життя гібрид виростає на другому році життя до 400-500 грамів, а на третьому – 880-1500. Може вирощуватися в монокультурі та разом із коропом.

Кідас

Кідас

29. Кідас або кідус – гібрид лісової куниці та соболя. Даний гібрид зустрічається у природних умовах. Раніше, навіть вважали, що кідас являється самостійним видом. За зовнішнім виглядом нагадує обох батьків, в одних випадках схожість більша на куницю, в інших – навпаки. За способом життя більша схожість із соболем.

Койвовк

Койвовк

30. Койвовк – стійкий природний гібрид койота та одного із видів північноамериканських вовків: сірого, рижого або східного. Зустрічається в природних умовах південного-сходу Канади та на північному-сході США. Зовні схожий на великого койота або на рижого вовка, все залежить від того, які підвиди койота та вовка схрещувалися між собою. Статевозрілими стають у віці 2 років, що набагато пізніше ніж у чистокровних койотів. Дуже часто койвовки мають сильну схожість із рижими вовками, яких неспеціалісту розрізнити практично неможливо. У більшості випадків для визначення чи це рижий вовк чи койвовк, потрібний ДНК аналіз. Тварини мають агресію вовка та вміння полювати зграями як койоти. Тому вони часто нападають на домашніх тварин серед білого дня, чим завдають багато клопоту фермерам. Такі тварини більші, сміливіші та розумніші від койотів і не бояться заходити у населені пункти.

Червоний папуга

Червоний папуга

31. Червоний папуга – мова піде про рибу, а не про птаха. Являється гібридом різних видів цихлазом. Вперше був отриманий у Тайвані і спосіб отримання являється комерційною таємницею. Окраска від жовтого до яскраво червоного. Можна також зустріти лілових, яскраво червоних та малинових рибок. Забарвлення підтримується кормами, які містять у своєму складі каротиноїди та підсилюють червоний колір. Без такої дієти риби швидко втрачають своє яскраве червоне забарвлення та стають оранжевого кольору. Трапляються також чорні та голубі варіанти папуг, але вони не такі красиві та популярні.

Середній розмір становить 10-15 сантиметрів, інколи до 25. Гібриди не розмножуються (стерильні), мають порушений розвиток органів: голова чітко відділена від тулуба, деформований ріт. Потребують для утримання великого (від 200 літрів) акваріума та створення потоку води. Це наймиролюбніший вид зі всіх цихлід.

Легуар

Легуар

32. Легуар – гібрид самки ягуара та лева, який має переважно чорне забарвлення (меланізм). За анатомією схожий на африканського лева, самці мають чорну, щільну та коротку гриву. По шерсті розкидані темні плями як у ягуара але не такі помітні.

Леопон

Леопон

33. Леопон – гібрид левиці та самця леопарда. Мають вигляд зменшеної копії лева. По тілу розкидані темні плями, а на хвості наявна китиця із шерсті (як у левів). Голова сильно схожа на левову, решта частин тіла – на леопарда. За розмірами леопон менший за лева але більший за леопарда. У самців наявна грива заввишки 20 сантиметрів у довжину, рідка.

Леп’яг

Леп'яг

34. Леп’яг або ягупард (залежить від того, хто мати, а хто батько) – гібрид ягуара та леопарда. У зв’язку із тим, що вихідні форми мешкають у різних географічних континентах, то природніх гібридів не існує. Гібриди мають більш кремезний вигляд у порівнянні із леопардом, шерсть золотисто-оранжева із неоднаковими чорними візерунками, що покривають все тіло та місцями утворюють круговий малюнок навколо лап та голови. На животі та між лапами шерсть має світліше забарвлення.

Лігр

Лігр

35. Лігр – гібрид лева та тигриці. Має вигляд гігантського лева із розмитими полосами. Це найбільші кішки на сьогоднішній день. Майже завжди у самців лігрів відсутня грива, але на противагу левам вони вміють та люблять плавати. Самки лігрів можуть давати потомство, що саме по собі вже є незвичайним. Маса гібридів може перевищувати 300 кілограмів, а довжина тіла становити 4-5 та більше метрів. Найбільший лігр на кличку Геркулес має вагу 418 кілограмів. Він з’їдає за один раз 45 кілограмів їжі, а швидкість у 80 кілометрів на годину він набирає швидше як ви долічите до 10-ти.

В 1973 році в Книгу Рекордів Гіннеса був внесений лігр масою 798 кілограмів. У штаті Вісконсін, що у США у парку «Valley of the Kings animal sanctuary» проживав лігр масою 550 кілограмів.

Лепард

Лепард

36. Лепард або ліпард – гібрид лева та самки леопарда. Гібрид левиці та самця леопарда називається леопон, про якого написано вище. Виглядають як зменшена копія лева із малою головою та розкиданими по тілу розетками плям. На хвості китиця із шерсті як у лева, решта тіла схожа на леопарда.

Лисопес



Лисопес

37. Лисопес – гібрид чорнобурки та песця. Природні гібриди зустрічаються зрідка через неспівпадіння шлюбного сезону та ворогування видів. Зазвичай це гібрид самки песця та самця лиса. Окрас хутра схожий на чорнобурку, а тіло та мордочка схожа на песця. Мають невеликий розмір, тонше, густіше та коротковорсне хутро. Більшість гібридів стерильні. Використовують у комерційній діяльності, в основному для пошиття шуб.

Лошак

Лошак

38. Лошак – гібрид жеребця та ослихи. Практично нічим, за винятком голосу та голови із короткими вухами, не відрізняється від осла. Займаються розведенням лошаків у Середземномор’ї та Азії. Зустрічаються рідше ніж мули, оскільки менш витривалі та працьовиті. Розмір на пряму залежить від розміру ослихи із якою схрещували коня. Через те, що осли мають 62 хромосоми, а коні 64 – ішаків набагато важче отримати. Вони стерильні, кількість хромосом дорівнює 63-ом.

Мангал

Мангал

39. Мангал – гібрид отриманий від схрещування дикого західноєвропейського кабана та венгерської пухової мангалиці. По іншому пухову мангалицю називають ще карпатською мангалицею. Ще на них кажуть «овечі свині», тому що вони мають особливу рису – густий кудрявий волосяний покрив, який утворює завитки каракуль. Із травоїдних свиней порода вважається елітною.

Порода являється м’ясною, на кшталт українській степовій білій, рябій, литовській та ін. На генетичному рівні у породи відбувається нарощування м’язів, а не жирової тканини. Маса досягає 300-х кілограмів, але свині ніколи не жиріють, і це не залежить від умов утримання та раціону харчування.

Свині всеїдні, харчуються продуктами як рослинного так і тваринного походження, продуктами переробки, харчовими відходами. Не вимогливі до утримання як зимою, так і літом.

Осінню на вигулі покриваються довгою та густою шерстю, від світло-бурого до чорного із сіруватим відтінком. Такий вигляд нагадує звичайну дику свиню. У випадку утримання в приміщеннях, шерсть у них буде звичайною. Статевозрілими стають у віці 5-7-ми місяців. Мають сильну імунну систему, яка передалася для них від дикого кабана, легко переносять максимально високі та максимально низькі температури.

Мая

Мая

40. Мая або майя – гібридна самка від першого покоління одногорбого та двогорбого верблюда. Хто був у ролі батька, а хто матері неважливо. У випадку із гібридними самцями, має значення вид тварини батька та матері, а у випадку самок – всі називаються майя. Зовні більше схожі на дромедарів (одногорбих верблюдів).

Межняк

Межняк

41. Межняк – природній гібрид тетерука та глушця. Зустрічається у місцях де пересікаються ареали даних видів. Життєдіяльність межняків підвищена у порівнянні із вихідними видами, але вони не дають потомства. Серед гібридів більше зустрічається самців. Бувають межняки схожими на глушців, а бувають на тетеревів. Вважають, що у першому випадку – це результат схрещування самців глушців та самок тетеревів, в другому випадку – навпаки.

Гібриди цих двох видів часте явище. І виникають вони через те, що на межі ареалів цих двох видів не вистачає самців. Виною цьому жадне мисливство та браконьєрство. Всі межняки (як самці так і самки) більші від тетеруків та менші від глушців.

Населяють хвойні та мішані ліси, зазвичай тримають одного місця. Влітку знаходиться більшу кількість часу на землі, влітку у березняках, ночує у снігу. Живлення залежить від сезону. Весною збирають суцвіття пухівки, бруньки берези, модрини та вільхи, споживають різні частини трав та кущів. Літом та осінню більшу частину раціону становлять ягоди.

Мул

Мул

42. Мул – гібрид осла і кобили. Вони більші за розмірами за лошаків. Всі самці та більшість самок безплідні. Як вже згадувалося – це результат різної кількості хромосом (у коня їх 64, в осла 62). Основна масть мулів визначається мастю кобил. Живуть вони до 40-50 років – значно довше від коней. Беруть участь у скачках. Вони не вибагливі до умов утримання та харчів, менш сприйнятливі до захворювань, більш виносливі та сильніші і менш збудливі ніж коні.

Щодо працездатності, то розрізняють 2 види мулів – в’ючні та упряжні. Другі мають більшу висоту в холці та більшу масу. Забарвлення хутра може передаватися для гібридів від будь-якого із батьків, а також можуть бути індивідуальні варіанти окрасу. Єдиний окрас, що відсутній у мулів – це кінський пінто.

Мулард

Мулард

43. Мулард – являється міжвидовим гібридом крижнів мускусних качок з домашніми качками порід пекінська біла, оргпінгтон, Руанська і біла альє. У природі не зустрічаються. Виводяться гібриди по ініціативі людини для об’єднання кращих якостей обох видів в одному. Муларди являються м’ясною породою качок, які підходять для вирощування на промислових птахофермах та у домашньому хазяйстві. Порода не вибаглива до умов утримання – вони відповідають умовам вихідних видів.

Качки швидкостиглі, чистоплотні, миролюбні, мають м’ясо хорошої якості та велику живу масу, швидко ростуть (до 7-10-го тижня мають 1,3-1,5 кілограмів живої ваги). Але як і більшість міжвидових гібридів – безплідні.

Зазвичай самок мулардів вирощують на м’ясо, а самців для приготування фуа-гра.

Нар

Нар

44. Нар – гібрид першого покоління самки бактріана (двогорбого верблюда) та самця дромедара (одногорбого верблюда). Це результат казахського методу схрещування. Гібриди сильніші від батьків, витриваліші, на спині мають два невисоких та злитих воєдино горби. Можуть мати потомство.

Гетерозис (збільшення життєздатності, продуктивності та ін.) у нарів обумовлений такими факторами як дія домінантних алелів у поєднанні із наддомінуванням.

Паковікунья

Паковікунья

45. Паковікунья – гібрид самця вікуньї та самки альпаки. Гібриди інколи здатні до розмноження. Гібрид створювався із метою отримання тонкої як у вікуньї та довгої, швидкоростучої та майже без остьового волосся як у альпаки шерсті. Паковікунью можна стригти кожного року, а настригу більше ніж у вікуньї.

Шерсть являється однією із самих рідкісних та красивих у світі. Може мати такі відтінки як кремовий, світло-бежевий, медовий та золотисто-коричневий. Ціна на неї близько 25-42$ за унцію (≈28 грамів). Ось чому шерсть паковікуньї використовується для створення предметів розкоші.

Для прикладу, у США шарф із паковікуньї коштує 500-800 доларів, а ціна за кофту у Нью-Йорку може доходити до 6000$. Такі високі ціни обумовлені не лише якістю шерсті, а й тим, що вікуньї знаходяться під загрозою знищення і їхній експорт із районів Південної Америки заборонений. В Швейцарії самець паковікуньї коштує $6500 — $9000, самка – $10000 — $17000.

Пелчір

Пелчір

46. Пелчір – гібрид пеляді та чира. Батьківські види належать до роду сигів. Гібрид увібрав кращі якості із батьківських форм. Він стійкий проти захворювань, наприклад диплостомозу. Також хороше виживання цьогорічного потомства у озерах та ставках – у 4-5 разів вище ніж у чира. А темп росту у 4-5 разів вищий ніж у пеляді.

Те що гібрид швидко росте визване наступним: у пеляді в основний раціон входять представники планктону, у той час як чир живиться бентосними (донними) організмами. Гібрид може живитися і тими і іншими організмами. Гібрид добре пристосовується до нових водойм та середовищ життя, тому активно використовується у промисловому рибництві.

Риба холоднолюбива, тому найкращим місцем для її вирощування являються холодні зони рибництва.

Пумапард

Пумапард

47. Пумапард – гібрид самця пуми та самки леопарда. Гібриди можуть бути різного окрасу: рижувато або сірувато-коричневими, піщані, каштанові із яскравими «розетками». Перші гібриди народилися у кінці 1980 року. До статевої зрілості гібриди не дожили. Всі народжені гібриди мали ознаки карликовості і тому великого інтересу на даний момент не виявляють. Інформації про живих пумапардів у наш не має.

Саванна

Саванна

48. Саванна – гібрид домашньої кішки та африканського сервала. Це велика кішка із масою 15 кілограмів та зростом до 60 сантиметрів. Має витягнуту шию, продовгувате тіло, довгі ноги, великі круглі вуха та густу плямисту шерсть. Вирізняється від інших порід добре розвинутим інтелектом. Максимального розміру тіла досягає через 3 роки.

Забарвлення може бути срібним, бурим, шоколадним, золотистим або ціннамон теббі. Саванни вирізняються допитливістю, активні та спокійні.

Пристосовуються до будь-яких умов утримання, проте потребують чимало місця для стрибків та бігу. Сильно полюбляють бувати на свіжому повітрі і не люблять залишатися одними. Не бояться води та легко вживаються з іншими тваринами.

Сервікал

Сервікал

49. Сервікал або Сер-Каракал – гібрид самця сервала та самки каракала. Плямами по всьому тілу та малою округлою і не пропорційною тілу головою більше схожий на сервала. Є і признаки каракала: вуха із фірмовими китицями.

Перший сервікал народився у зоопарку Лос-Анджелеса. Гібрид дуже рідкісний. Наявні лише фото кошенят. Вирощується із комерційною метою для зоопарків. Гібриди самки можуть мати потомство, схрещуючись із самцями батьківських видів.

Серенгеті

Серенгеті

50. Серенгеті – гібрид орієнтальної та бенгальської кішки. Порода виведена Карен Саузман у 1994 році в Каліфорнії у розпліднику «Kingsmark». Метою було створення породи, що зовнішньо буде схожа на сервала. Причому сам сервал для виведення не використовувався. Названий гібрид на честь національного парку в Танзанії – Серенгеті. Саме в ньому і мешкають сервали.

Зустрічаються такі окраси: димчастий, чорний, теббі плямистий, який відрізняється різким контрастом кольорів. Плями малюнка круглі, також зустрічаються витягнуті у горизонтальному напрямку. На сервалів серенгеті робить схожими чорна смужка, яка іде від внутрішніх кутів очей. Вона являється бажаною, проте необов’язковою рисою зовнішності.

Самці більші від самок. Вага перших доходить до 15 кілограмів, тоді як самки мають вагу 8-12 кілограм. Коти грайливі, допитливі, балакучі (кількість звуків, які вони видають набагато більша ніж у більшості котів).

До того ж вони відважні. Якщо вони побачили собаку, то не будуть ховатися на дерево, а навпаки – атакуватимуть перші. Не люблять самотності.

Собака Сарлоса

Собака Сарлоса

51. Собака Сарлоса або вовча собака – гібрид який отриманий від німецької вівчарки та вовка. Собака має зовнішню схожість із вовком. Це досить велика собака. Корпус потужний та мускулистий, широкий череп, загострені на кінцях стоячі вуха, довгі та сильні кінцівки – характеристики собаки Сарлоса. Не являється агресивною. Має щільну шерсть із густим підшерстям, колір сірий або бурий, який відповідає типовій вовчій окрасці. Не підходить для утримання в місті, потрібна сільська місцевість для довгих прогулянок, потребує ретельного та наполегливого тренування без застосування сили. У присутності інших собак проявляє зграйний інстинкт.

Висота в холці кобелів досягає 65-75 сантиметрів, самки менші – 60-70 сантиметрів. Вага становить від 36 до 41 кілограма.

Виведена дана порода у Нідерландах в 1925 році. Метою виведення було покращення якостей німецької вівчарки. Порода не являється поширеною. Поширена в основному у себе на батьківщині. Використовується у різних рятівних та пошукових операціях, для роботи провідником із сліпими людьми. Поширенню породи заважають вовчі інстинкти. Собака живе за законами зграї і вважає свого господаря вожаком, навіть без дресирування. Від незнайомих людей та всього, що вважає підозрілим тримається на відстані.

Тварина здатна розвивати швидкість до 50 кілометрів на годину. Легко дичавіє та стає бродячою. Полює на дрібну дичину. Може іти не лише по сліду тварини, а й переслідувати видимого звіра. Її рухи широкі, легкі та плавні – типові для вовка. Собаки не гавкають, лише зрідка підвивають як вовки.

Собаки не потребують особливого догляду, можуть жити у вольєрах, бажано групами і потребують постійної уваги, інакше швидко дичавіють.

Тайгон

Тайгон

52. Тайгон або тигролев – гібрид самця тигра та самки лева. Зовнішній вигляд схожий на лева із розмитими полосами. Тайгони не такі популярні у наш час як лігри. Народжуються тигролеви не так часто як лігри, мають меншу вагу та розміри. Маса становить приблизно 150 кілограмів. У природних умовах ніколи не зустрічаються через географічну ізоляцію.

Тигролеви об’єднують ознаки обох батьків. По лінії матері передаються плями (дитинчата левів народжуються плямистими), а по лінії батька –полоси. Вони мають гривку менших розмірів (якщо вона у них взагалі появляється). Самці тайгонів безплідні, у більшості випадків самки можуть мати потомство, спарюючись із тиграми або левами та даючи нові варіанти гібридів, які на цей раз будуть більшими від батьків.

Найбільша кількість тигролевів у світі заходиться у Китаї. Гібридів тигра та левиці у Китаї називають «хуши», а гібридів лева та тигриці – «шиху».

Тумак

Тумак

53. Тумак – гібрид зайця-біляка та зайця-русака. Мисливці не люблять полювати на цього гібрида із гончими через складну охоту на нього. Він в день живе в лісі як заєць-біляк, живиться там та влаштовується на денний відпочинок. А коли його починають гнати гончі собаки, то він крутить круги як русак, по кілометрів 10 і більше і собаки часто можуть втрачати слід.

Як зрозуміло із назви, гібрид зустрічається у природі там, де ареали обох видів перекриваються і спостерігається їхня велика чисельність та співпадає сезон розмноження. За розмірами щось середнє між русаком та біляком. Це великий заєць, хутро якого нагадує у зимньому вбранні біляка, але відрізняється від нього темним підпухом.

Гібрид об’єднав риси обох видів, має ширші лапи ніж у русака, зимою бігає від нього швидше. Пристосований до життя як у лісі, так на відкритих територіях. Тумаки потомства не дають. Найлегше розрізнити види від гібрида зимою.

Хайнак

Хайнак

54. Хайнак – гібрид домашньої корови та яка. Зовні схожий на корову із кінським хвостом. Можна зустріти у Тибеті, Непалі та Монголії. Використовується у сільському господарстві. Маса корови хайнака складає 2-3 центнери, самця – 3-4. Природнім шляхом гібриди народжуються рідко.

Тривалість життя складає до 36 років. За увесь час дає приплоду більше за звичайну корову. Дає більші надої молока, міцне хутро. Самці хайнака стерильні.

Від яка отримав витривалість, пристосованість до високогірних умов. Має більші у порівнянні із яком розміри. Розрізняють золотого та срібного хайнака. Перший виходить від гібридизації самки яка та бика монгольської породи, другий – від самця яка та корови монгольської породи. Перший має переваги по фізичним якостям перед срібним хайнаком.

Гібрид корови хайнака із биком монгольської породи має назву ортом. Від таких гібридів завжди старалися позбутися, оскільки вони менші за розмірами, малопродуктивні та бояться холоду.

Хонорик

Хонорик

55. Хонорик – гібрид тхора та європейської норки. Був виведений Д. Терновським у 1978 році. Гібрид виник від схрещування гібридного тхора-самця (гібрида темного лісового та світлого степового тхора) та самки європейської норки. Таким чином – це гібрид від 3 видів. Можуть зрідка зустрічатися у природі, там де пересікаються ареали тхорів та європейських норок.

Зовнішньо мають схожість із норкою: блискуча та чорна ость рівномірно покриває густе та коричневе підпушшя. Колір та опушення нагадують темного соболя. Вуха значно більші ніж у норки – це ознака, за якою вони схожі на тхорів. Вуха на кінцях обрамлені світлою полосою. Дорослі гібриди більші за своїх батьків. Від норок перейняли здатність до плавання, від тхорів – копати нори. Характер мають агресивний та погано звикають до людини. Самці хонориків безплідні, самки – фертильні. Хутро за якістю має набагато кращі характеристики ніж хутро батьківських форм. Самі хонорики та їхнє хутро не раз удостоювалися нагород на багатьох міжнародних виставках.

Раніше розводилися на звірофермах але на даний час це вже не практикується із-за складності розведення та рідкості європейської норки, яка практично вимерла. Перекупщики можуть до цих пір називати хонориками звичайних домашніх тхорів.

Хонорики виявляють до всього цікавість, досить рухливі, мають грайливу вдачу та добре ладнають із господарями та іншими домашніми тваринами. До хазяїна швидше прив’язуються самці, вони більш спокійні, а самки легше пристосовуються до навколишньої обстановки, найважливіше для них завдання – це обслідування території.

Тримати постійно хонориків у клітці не можна, для них потрібні прогулянки на свіжому повітрі. Непогано переносять холод, а перегрів може бути для них смертельно небезпечним. Ті хонорики, які живуть у природі живляться дрібними гризунами. В домашніх умовах годують готовими сумішами, консервованим кормом, фруктами та овочами. Протипоказані молочні продукти, риба та їжа із вашого столу. Домашні звірки люблять подорожувати і легко переносять поїздки.

Тхір золотистий

Тхір золотистий

56. Тхір золотистий – гібрид чорного та африканського тхора. Розводити почали із 1980 року. На початку розведення звірки були дрібними та мали більшу різноманітність варіантів опушення. Окраска варіювалася від світло-жовтої, майже білої до кремової та золотистої. Покривне волосся змінювало відтінок від коричневого до синяво-чорного. Далі велася робота по збільшенню розмірів та досягнення окрасу із оранжевим підшерстям, колір якого може мати різну інтенсивність і чорним покривним волоссям.

Золотисті тхори мають такі розміри тіла: самки – 39 см, самці – 46 сантиметрів. Мають міцну статуру, м’яку, густу, шовковисту, блискучу та пружну шерсть. Ніс чорний та коричневий.

Хуарізо

Хуарізо

57. Хуарізо або уарісо – гібрид самця лами та самки альпаки. Даний гібрид найчастіше зустрічається у Перу, а також у високогірних районах Анд. Саме у даній місцевості змішані стада лам та альпак не являються рідкістю. Він являється найбільш розповсюдженим гібридом південноамериканських верблюдових. За розміром зазвичай хуарізо менший за ламу, має грубшу та довшу шерсть. За звичай гібриди стерильні, хоча останні дослідження говорять про те, що вони можливо, можуть зберігати плодовитість із мінімальними генетичними модифікаціями.

Чапля Вурдеманна

Чапля Вурдеманна

58. Чапля Вурдеманна – являється природнім гібридом великої білої та великої блакитної чаплі. Має більшу схожість із великою блакитною чаплею але має незвичайне голубувато-сіре оперення. Зрідка можуть траплятися гібриди із білою головою, проте на інших частинах тіла повністю білі плями відсутні. Зустріти її можна лише на території США біля морських узбереж Південної Флориди. Птах дуже обережний, тому навіть сфотографувати її крупним планом вже велика удача. Названа честь колишнього колекціонера Густава Вурдеманна із Смітсонівського інституту, навіть була виділена в окремий вид – Ardea wurdemanni, проте Союз американських орнітологів розвіяв та заперечив такий вердикт.

Шаузі

Шаузі

59. Шаузі – гібрид від схрещування домашньої кішки та дикого очеретяного кота. Зовнішність схожа з очеретяним котом, інша назва якого – болотяна рись. Досить велика кішка із широкою грудною кліткою, прямокутної форми тілом але не сильно масивної тілобудови.

Завданням селекціонерів було отримання за забарвленням та темпераментом кішки, що схожа на дику але яка мала б характер домашньої. Перші гібриди шаузі були отримані у кінці 1960-х на початку 1970-х років у США, офіційно зареєстровані в ТICA у 1995 році.

Це коти із відмінним здоров’ям та веселою вдачею – сильні та граційні створіння. Вуха великі та не мохнаті, мають яскраво виражені на кінчиках китиці. Мають виразні середнього розміру, жовті, золотисті або кольору горіха очі, шерсть не довга та щільна, має густе підшерстя. Окремий волосок шерсті може мати дві поперечні чорні смуги – схожість із очеретяним котом. Окрас хутра може бути золотим, срібно-чорним та чорним тікірованим теббі (без візерунків). Незалежно від окрасу – китиці вух та кінчик хвоста завжди чорні. На ногах, хвості та голові добре виражений малюнок, добре проглядається плямистий малюнок на корпусі та грудях. Вагу мають середню, хоча і зустрічаються коти вагою до 14-ти кілограмів. Ніколи не сидять на місці, досліджують як верх так і важкодоступні місця знизу, тому власникам у квартирах потрібно до цього приготуватися.

Шаузі непосидючі, миролюбні, завжди повні енергії, прив’язані до хазяїна, потребують прогулянок на свіжому повітрі. В утриманні невибагливі але краще тримати в заміському просторому будинку. Люблять увагу, не виносять самотності, проте сидіти на колінах чи бути на руках не люблять. Не рекомендується годувати консервами та сухими кормами.

Яглев

Яглев

60. Яглев або яглон – гібрид самця ягуара та левиці. Зазвичай – це тварина-меланіст, тобто в окрасі переважає чорне забарвлення. За анатомією яглев схожий на африканського лева. У самців наявна щільна, коротка грива чорного кольору. Морда сірого, інколи темно-рижого або коричнево-рижого забарвлення. Темні плями-розетки розкидані по тілу як у ягуара, проте менш помітні.

Два яглеви народилися 6 квітня 2006 року в Канадському заповіднику Bear Creek Wildlife Sanctuary. Дуже рідкісні гібриди, у дикій природі не зустрічаються.

Якало

Якало

61. Якало – гібрид яка та дикого американського бізона. Експерименти по виведенню крупної великої рогатої худоби від яка та бізона проводилися у 1920-х роках. Всі чоловічі гібриди безплідні, жіночі можуть давати потомство. Через високу смертність молодняка гібридів експеримент був зупинений у 1928-му році.

М’ясо має низький вміст жиру та високий вміст білка. Люди мали надію на можливість акліматизації таких гібридів до суворих канадських зим. Але не зважаючи на всі зусилля тварини не прижилися. Єдине місце на яке ступало копито якала – степова канадська провінція Альберта. Інформація про можливість отримання гібридів від яка та бізона появилася в канадських газетах у 1926 році.

Додати коментар