Плащеносна акула

Дана акула прийшла до нас у практично незміненому вигляді із минулих геологічних епох, а саме – із далекого крейдового періоду. Тому і відноситься до «живих викопних» або реліктових видів. Та й схожа вона не на акулу, а на якогось вугра чи змію.



Вперше описаний даний вид був у 1884 році Самуелем Гарманом, який і дав для неї назву Chlamydoselachus anguineus.

Відноситься вона до ряду багатозяброподібних, родини плащеносних акул, роду плащеносні акули. 11 із 13 видів вже вимерли.

Розповсюджені види у теплих водах Тихого та Атлантичного океанів.

Довжиною акули виростають до 2 метрів, мають велику голову та дуже коротку морду, змієподібне тіло, стрункий тулуб, який покритий шкірою із численними зморшками.

Дихають завдяки 6 зябровим щілинам. Перші зяброві щілини поєднані між собою та утворюють своєрідний комір (плащ). Саме завдяки йому акули і отримали свою назву. Ротовий отвір, на відміну від звичайних акул, знаходиться не на нижній стороні голови, а на кінці морди.

Забарвлення тіла темно-коричневе або сіре.

Щілиноподібні ніздрі розміщені вертикально та розділені на вхідні та вихідні отвори шкірними складками.

Акула має порівняно великі, овальної форми очі із відсутніми мигальними перетинками, які світяться в темній пустоті океанічних глибин. Витягнута із води загибла акула швидко втрачає зеленувате свічення своїх очей.

Спинний плавець менший за анальний, хвостовий має практично трикутну форму та складається із однієї верхньої лопаті. Спинний, анальний та два черевних плавники зміщені до задньої частини тіла та розміщені близько один до одного. Грудні плавники короткі та заокруглені, черевні та анальний – великі та заокруглені.

Акули мають відкриту бічну лінію. Рецептори механорецептори) знаходяться в особливій канавці на шкірі та не вкриті студеподібною рідиною як у решти риб, тому безпосередньо контактують із водою. Саме така особливість дає змогу для плащеносної акули швидко знаходити та вистежувати здобич. До речі, плащеносні акули не проти поласувати іншими видами невеликих акул або їхніми дитинчатами.

Вчені в шлунку акул знаходили організми, які являються досить швидкими. І як вони попадають у пащу неповороткої плащеносної акули поки що залишається загадкою.

Це цікаво. Вздовж черева по обидва боки іде пара черевних складок, що розділені борозною, функція яких поки що невідома.

Хрящовий хребет не розділений на хребці, що ще раз доказує примітивну будову даного виду риб.

Свою здобич плащеносна акула ловить за допомогою гострих як бритва, на вершині гачкоподібних зубів. На верхній щелепі нараховується 19-28 рядів зубів, а на нижній – 21-29 (всього близько 300 зубів). Самі зуби розміщуються також не як у інших акул – спереду розміщені дрібні зуби, далі ідуть більші.

До її раціону може попадати здобич, що має довжину до половини довжини самої плащеносної акули. Їжу заковтує цілою. Але знайти рештки їжі у виловлених акул рідко вдається. Це може говорити про швидкий метаболізм або навпаки, повільний та нечасте харчування.

Свою здобич ловить подібно змії, згинає своє тіло, а потім різко вистрілює в бік здобичі із широко розкритою великою пащею. Ще одна особливість, яка допомагає захоплювати здобич – своєрідний «насос», який акула створює завдяки закриванню зябрових щілин і створюючи від’ємний тиск, який затягує жертву прямо у місце призначення.

Плащеносні акули відносяться до яйцеживородних та народжують 3-12 дитинчат, ембріони яких виношуються досить довго, ймовірно до 2 років і більше.

Спосіб життя акул глибинний. Живуть на глибинах від 120 метрів і до 1,5 кілометра. Вночі піднімаються до поверхні. В раціоні переважає риба та головоногі молюски, основу складають кальмари.

Для людини даний вид небезпеки не становить. В їжу її не беруть але окремі особини можуть попадати в рибальські сітки при вилові інших видів риб.

Щодо загрози до вимирання, то Міжнародний союз з охорони природи присвоїв для неї статус «Викликаючий найменші побоювання».



Крім звичайної плащеносної акули, відома (відкрита у 2009 році) також африканська плащеносна акула. Хто зна, можливо не лише плащеносні акули мешкають у маловивчених глибинах океанічного дна…

Залишити відповідь