Тепла вода і різкі перепади глибини привабили групи китових акул


Акції та знижки відомих брендів
 

Акції та знижки відомих брендів! Детальніше...


Китова акула (Rhincodon typus)
Brian Gratwicke / flickr

Британські біологи проаналізували рельєф тих місць в океані, в яких китові акули збираються у великі групи, і виявили, що основні параметри, які впливають на вибір цих точок, – це, найімовірніше, тепла вода і наявність поблизу різкого перепаду глибин. Ці фактори дозволяють акулам знаходити достатню кількість різноманітної їжі і після цього зігрівати тіло в теплій воді, пишуть вчені в PeerJ.

Китові акули (Rhincodon typus) — найбільші з відомих риб: їхня максимальна довжина становить за різними даними від 12 до 20 метрів. Велику частину часу дорослі китові акули переміщаються поодинці, і зустріти їх можна в дуже різних за властивостями місцях (але в основному, з досить теплою водою) — між 30 градусами північної широти і 35 градусами — південної. Однак в зимові або весняні місяці, коли чисельність популяції акул збільшується, риби іноді збираються у великі групи (від декількох десятків до тисячі особин), які протягом відносно тривалого часу залишаються в одному і тому ж місці. Точок, в яких коли-небудь відбувалося формування таких груп, відомо дуже небагато. Зокрема, в тих зонах, які розташовані відносно близько до берега, таких місць було зафіксовано всього близько двадцяти. При цьому причини, за якими акули вибирають саме ці місця, до теперішнього дня залишалися незрозумілими — це могло бути пов’язано із складом планктону, що мешкає в цих областях, з напрямком і температурою течій або, наприклад, з рельєфом дна.

Точки перебування китових акул в прибережних зонах

Точки перебування китових акул в прибережних зонах. Жовтими символами відзначені місця, де акули живуть поодинці, червоними – місця проживання груп
J. P. Copping et al./ PeerJ, 2018

Значимість останнього фактора — рельєфу дна і глибини океану в цих областях — вирішили перевірити британські біологи під керівництвом Джошуа Коппінг (Joshua P. Copping) з Салфордського університету. Для цього вчені за допомогою батиметрії проаналізували рельєф всіх 17 описаних в літературі за останні 25 років точок сезонного утворення груп китових акул і виявили кілька закономірностей.

По-перше, для всіх цих місць виявилася характерна дуже невелика глибина — в середньому всього 22 метри — з досить теплою водою. Для порівняння, середня глибина, на якій ці акули плавають поодинці, становить 650 метрів. Невелика глибина характерна і для 20-кілометрової зони навколо цієї області. По-друге, для самої точки формування групи характерні досить різкі перепади глибини — до 700 метрів (тоді в навколишній 20-кілометровій зоні дно в цілому досить плоске, і глибина в ній варіюється значно менше, ніж в точках проживання окремих особин). Ще одна важлива особливість цих місць — низький рівень вмісту хлорофілу A в морській воді. Його середня щільність в цих місцях становила приблизно 0,6 міліграми на кубічний метр, що в 2,5 рази менше, ніж для місць перебування окремих акул.

Тільки 3 з 17 точок явно відрізнялися за своїми характеристиками від всієї решти — вони розташовувалися далі від берега і не мали вираженого перепаду глибини, проте формування всіх трьох цих груп було викликано аномальними екологічними ситуаціями, пов’язаними, наприклад, з різким збільшенням потоку води з впадаючих в океан річок або аномальним нерестом деяких організмів.

Захисти свій комп’ютер та смартфон

ESET NOD32

Статистичний аналіз підтвердив, що саме невелика глибина океану і наявність різкого перепаду глибин в точці утворення групи — мабуть, основні чинники, що впливають на вибір місця. Вчені відзначають, що такий вибір місць перебування пов’язаний, ймовірно, з двома факторами: перший — це наявність достатньої кількості їжі. В основному, китові акули харчуються планктоном, фільтруючи його за допомогою цідильного апарату, і, ймовірно, в його пошуках спускаються в відносно глибокі мезопелагічні області. Крім того, перепад глибин призводить до порушення вертикальних потоків, які допомагають рибі отримувати планктон при її незвичайному способі харчування. Друга причина вибору місця — це терморегуляція і необхідність нагріти тіло після занурювання у глибоку воду.

Вчені відзначають, що розуміння закономірностей вибору китовими акулами місць для формування груп допоможе краще зрозуміти їхню поведінку, про яку відомо не так багато. Завдяки цьому в майбутньому вдасться легше знаходити ці групи і уважніше стежити за їхнім збереженням.

Визначити точну чисельність груп китових акул — досить непросте завдання, тому іноді для цього використовують не найочевидніші методи. Наприклад, недавно вчені оцінили розмір популяції і генетичні характеристики цих риб з аналізу їхнього ДНК, виділеного із зразків океанічної води. Заважають же вивченню китових акул характерні для них далекі міграції. Так, нещодавно одна з цих акул зробила рекордну за дальністю подорож — більш ніж на 20 тисяч кілометрів.

Джерело: https://nplus1.ru





Залишити відповідь