Тепла вода і різкі перепади глибини привабили групи китових акул

 

Конспекти 10 клас за новою програмою 2018 року
 

Конспекти 10 клас за новою програмою 2018 року. Всі предмети! Детальніше...

 

Китова акула (Rhincodon typus)
Brian Gratwicke / flickr

Британські біологи проаналізували рельєф тих місць в океані, в яких китові акули збираються у великі групи, і виявили, що основні параметри, які впливають на вибір цих точок, – це, найімовірніше, тепла вода і наявність поблизу різкого перепаду глибин. Ці фактори дозволяють акулам знаходити достатню кількість різноманітної їжі і після цього зігрівати тіло в теплій воді, пишуть вчені в PeerJ.

Китові акули (Rhincodon typus) — найбільші з відомих риб: їхня максимальна довжина становить за різними даними від 12 до 20 метрів. Велику частину часу дорослі китові акули переміщаються поодинці, і зустріти їх можна в дуже різних за властивостями місцях (але в основному, з досить теплою водою) — між 30 градусами північної широти і 35 градусами — південної. Однак в зимові або весняні місяці, коли чисельність популяції акул збільшується, риби іноді збираються у великі групи (від декількох десятків до тисячі особин), які протягом відносно тривалого часу залишаються в одному і тому ж місці. Точок, в яких коли-небудь відбувалося формування таких груп, відомо дуже небагато. Зокрема, в тих зонах, які розташовані відносно близько до берега, таких місць було зафіксовано всього близько двадцяти. При цьому причини, за якими акули вибирають саме ці місця, до теперішнього дня залишалися незрозумілими — це могло бути пов’язано із складом планктону, що мешкає в цих областях, з напрямком і температурою течій або, наприклад, з рельєфом дна.

Точки перебування китових акул в прибережних зонах

Точки перебування китових акул в прибережних зонах. Жовтими символами відзначені місця, де акули живуть поодинці, червоними – місця проживання груп
J. P. Copping et al./ PeerJ, 2018

Значимість останнього фактора — рельєфу дна і глибини океану в цих областях — вирішили перевірити британські біологи під керівництвом Джошуа Коппінг (Joshua P. Copping) з Салфордського університету. Для цього вчені за допомогою батиметрії проаналізували рельєф всіх 17 описаних в літературі за останні 25 років точок сезонного утворення груп китових акул і виявили кілька закономірностей.

По-перше, для всіх цих місць виявилася характерна дуже невелика глибина — в середньому всього 22 метри — з досить теплою водою. Для порівняння, середня глибина, на якій ці акули плавають поодинці, становить 650 метрів. Невелика глибина характерна і для 20-кілометрової зони навколо цієї області. По-друге, для самої точки формування групи характерні досить різкі перепади глибини — до 700 метрів (тоді в навколишній 20-кілометровій зоні дно в цілому досить плоске, і глибина в ній варіюється значно менше, ніж в точках проживання окремих особин). Ще одна важлива особливість цих місць — низький рівень вмісту хлорофілу A в морській воді. Його середня щільність в цих місцях становила приблизно 0,6 міліграми на кубічний метр, що в 2,5 рази менше, ніж для місць перебування окремих акул.

Тільки 3 з 17 точок явно відрізнялися за своїми характеристиками від всієї решти — вони розташовувалися далі від берега і не мали вираженого перепаду глибини, проте формування всіх трьох цих груп було викликано аномальними екологічними ситуаціями, пов’язаними, наприклад, з різким збільшенням потоку води з впадаючих в океан річок або аномальним нерестом деяких організмів.

Статистичний аналіз підтвердив, що саме невелика глибина океану і наявність різкого перепаду глибин в точці утворення групи — мабуть, основні чинники, що впливають на вибір місця. Вчені відзначають, що такий вибір місць перебування пов’язаний, ймовірно, з двома факторами: перший — це наявність достатньої кількості їжі. В основному, китові акули харчуються планктоном, фільтруючи його за допомогою цідильного апарату, і, ймовірно, в його пошуках спускаються в відносно глибокі мезопелагічні області. Крім того, перепад глибин призводить до порушення вертикальних потоків, які допомагають рибі отримувати планктон при її незвичайному способі харчування. Друга причина вибору місця — це терморегуляція і необхідність нагріти тіло після занурювання у глибоку воду.

Захисти свій комп’ютер та смартфон

ESET NOD32

Вчені відзначають, що розуміння закономірностей вибору китовими акулами місць для формування груп допоможе краще зрозуміти їхню поведінку, про яку відомо не так багато. Завдяки цьому в майбутньому вдасться легше знаходити ці групи і уважніше стежити за їхнім збереженням.

Визначити точну чисельність груп китових акул — досить непросте завдання, тому іноді для цього використовують не найочевидніші методи. Наприклад, недавно вчені оцінили розмір популяції і генетичні характеристики цих риб з аналізу їхнього ДНК, виділеного із зразків океанічної води. Заважають же вивченню китових акул характерні для них далекі міграції. Так, нещодавно одна з цих акул зробила рекордну за дальністю подорож — більш ніж на 20 тисяч кілометрів.

Джерело: https://nplus1.ru





Залишити відповідь